Руслан ПОЛІЩУК:
Сьогодні гість нашої студії народний депутат від фракції КПУ Валерій Бевз.
Давайте почнемо з фінансів. Вчора Верховна Рада відмовилась підтримати в першому читанні проект бюджету на наступний рік, а сьогодні вона зробила те, чого дуже сильно не бажав кабмін: повернула цей документ на доопрацювання, зокрема і завдяки КПУ. Що вас не влаштовувало в проекті бюджету, що ви так вичинили?
Валерій БЕВЗ:
Знаєте, якщо відкинути юридично-правові аспекти і колізії щодо направлення законопроекту держбюджету на 2010 рік, а виходити навіть чисто із здорового глузду, то головна проблема полягає в тому, що запропонований проект держбюджету по великому рахунку побудований на неіснуючій правовій базі. Мова йде про новий бюджетний кодекс. Тобто вся українська влада – і уряд, і парламент - поставили замість коні возу попереду. Тому ми сьогодні знаходимось в серйозній правовій колізії у зв’язку як раз з усіма цими бюджетними процесами, тому що бюджетний кодекс передбачав абсолютно нові широко розрекламовані головою уряду міжбюджетні відносини з 680 бюджетів, мит формували 12032 бюджети і уряд направляв, мав би направляти кошти в якості субвенцій безпосередньо аж до сільради.
Руслан ПОЛІЩУК:
Ви сказали, що парламент сам себе загнав у такий куток, це випадково сталося, чи були ініціатори?
Валерій БЕВЗ:
Я думаю, що все-таки це випадковість, і серйозного якогось впливу, підступності я абсолютно не бачу. Ми самі себе загнали в кут, тому були вимушені сьогодні піти по шляху абсолютно процедурному, заслухати всі 108 поправок, які пропонував профільний комітет, і тільки пройшовши весь шлях, знову проголосувати за постанову Верховної Ради про направлення бюджету на 2010 рік на доопрацювання в кабмін.
Руслан ПОЛІЩУК:
Бютівці традиційно звинуватили головуючого в парламенті в порушенні регламенту, зазначивши, що бюджет треба було повертати на доопрацювання в бюджетний комітет, а не в кабмін. Як ви вважаєте, цей бюджет треба доопрацьовувати чи все ж таки кардинально переробляти починаючи з макроекономічних показників і так далі?
Валерій БЕВЗ:
Я вжив би зовсім інше слово – радикально переробляти, бо він має бути сформований або на старій правовій базі, або ми тоді маємо йти зовсім по іншому шляху – приймати новий бюджетний кодекс, і вже маючи нову правову базу, формувати бюджет. Що стосується цифрові показники, то на сьогодні борги України складають біля 103 мільярдів доларів, а зведений бюджет, тобто державний і місцеві бюджети, які закладені як перспектива в бюджет на 2010 рік, складають 359,4 мільярда гривень. Це відразу свідчить, що борги нашої країни відповідають річному бюджету.
Руслан ПОЛІЩУК:
Регіонали кажіть, що уряд сам зриває цей бюджетний процес, подаючи «профанацію, щоб не звітувати за 2009 рік перед парламентом». Це справді так?
Валерій БЕВЗ:
Ні для кого не є таємницею, що сьогодні балд правлять в стінах парлам5нту дві мегафракції – БЮТ і ПР, але якщо бути до кінця відвертим, то з атмосфери, яка панує сьогодні в залі, прийняття бюджету не потрібно ані БЮТ, ані ПР. БЮТ вигідно використовувати кошти в ручному режимі і обіцяти народу все, що можливо, а регіоналами тому, що як би їм не прийшлося в перспективі виконувати цей бюджет. Тому я думаю, що цей вялотекущий процес буде тягнутися до президентських виборів, і тільки після президентських виборів парламент, чи нині існуючий, чи новий, чи переформатований, повернеться до бюджету.
Руслан ПОЛІЩУК:
Взагалі-то якась трошки дивна ситуація: ще вчора уряд закликав депутатів не повертати на доопрацювання в кабмін цей документ, закликали його направити до бюджетного комітету, але так швидко взяли і погодилися. За словами в.о. міністра фінансів Уманського, уряд подасть до Верховної Ради новий проект держбюджету, видаткова частина якого скоротиться на 40 мільярдів гривень, а прибуткова – на 30 мільярдів. Дивно так виходить – 40 мільярдів туди, 40 сюди, ніби це такий собі…
Валерій БЕВЗ:
Надто полегшено ми відносимось до таких сум взагалі, та й до самого бюджетного процесу. Не дарма ж експерти говорять, що бюджет це фінансова конституція країни, і до неї треба відноситися більш серйозно, ніж ми сьогодні спостерігаємо. В.о. міністра фінансів говорить про те, що ми готові переробити цей бюджет…
Руслан ПОЛІЩУК:
Хоча ще вчора він був проти цього.
Валерій БЕВЗ:
Протягом двох тижнів, це випадає з логіки поступків вчорашніх і сьогоднішніх. Я можу тільки прогнозувати, що уряд планує запустити по колу той же самий проект бюджету з тією перспективою, що він знову прийнятий не буде, тому що в мене є великі сумніви, що щось може змінитися. А якщо так, тоді треба переробляти весь бюджет, спираючись на стару законодавчу базу. Поживемо – побачимо, як кажуть.
Руслан ПОЛІЩУК:
Сподіваюсь, що ви мені поясните такий нюанс: «Верховна Рада заборонила нам враховувати в проекті бюджету-2010 положення закону про соцстандарти, і ми будемо виконувати рішення Верховної Ради». Це слова пана Уманського, який звернув увагу на те, що жодного голосу депутатів від опозиції не було дано за поправки, які передбачали включення положення закону про підвищення соцстандартів до проекту держбюджету. Це означає, що підвищення стандартів не буде, і навіть опозиція на цьому вже не полягає?
Валерій БЕВЗ:
Ні, я з цим не можу погодитися. Розумієте, яка ситуація? Затягування бюджетного процесу пов’язано з ще однією причиною: я вважаю, що уряд і сама Тимошенко безумовно прагнуть використати вже заготовлену постанову кабміну за номером 1181 від 29 жовтня поточного року. Назва цієї постанови кабміну називається надзвичайно оригінально: «Про заходи щодо виконання держбюджету та місцевих бюджетів на 2010 рік», що категорично забороняє уряду сама конституція. Це говорить про те, що уряд прагне, спираючись на цю постанову кабміну, реалізовувати той бюджет, який сьогодні не був прийнятий Верховною Радою в ручному режимі. Це однозначно.
З іншої сторони я вважаю, що сьогодні країна, яка чує з вуст прем’єра, що бюджет виконується на всі 100%, при цьому країна получила 10 мільярдів доларів вливань МВФ, і з цієї суми на поповнення золотовалютних резервів НБУ пішла тільки половина – 6 мільярдів, а інші 6 мільярдів пішли на рахунки казначейства. Сьогодні абсолютно резонно ми запитуємо, де ці кошти? Як вони використовуються? Зустрічаю в ЗМІ висловлювання прем’єра, що днями в Україну поступлять три з половиною тисячі автомобілів швидкої допомоги, тисячу спецтехніки, а це колосальні кошти. Звідки вони? З резервного фонду чи з тих самих коштів МВФ?
Тобто якщо виходити з того, що нам сьогодні треба виконати закон щодо соцстандартів , який ми прийняли, і щоб закрити бюджет 2009 року на це треба 800 мільйонів гривень, то такі кошти уряд міг би знайти.
Руслан ПОЛІЩУК:
Ви можете сказати простіше, чи будуть виконуватися положення закону по підвищенню соцстандартів наступного року? Чи будуть вони закладені в бюджеті?
Валерій БЕВЗ:
Я можу сказати по-іншому: ми будемо вимагати, щоб ці відповідні суми були закладені в бюджет. Закон є закон, і якщо закон не виконується, тоді вступають в силу інші норми права, якими керується вже генпрокурор, от і все.
Руслан ПОЛІЩУК:
Ще одна цікава тема, за якою спостерігають не лише в Україні, а й наші сусіди з Росії і енергозалежні країни, скажімо так, Західної Європи. Ви спостерігали за новинами, які надходили цими днями з Ялти? Зокрема за переговорами пані Тимошенко і пана Путіна?
Валерій БЕВЗ:
Так, безумовно.
Руслан ПОЛІЩУК:
Цікаво, і як ви їх розцінюєте? Що це було – ділова зустріч з газових проблем, чи просто визначення пріоритетів на президентських виборах в Україні?
Валерій БЕВЗ:
Тоді нам з вами треба повернутися до питання, яке ми з вами щойно обговорювали. Зараз взагалі модно користуватися футбольною термінологією, оскільки…
Руслан ПОЛІЩУК:
Ну, я думаю, що в найближчі два роки вже буде не модно.
Валерій БЕВЗ:
Так, оскільки збірна України програла збірної Греції. Так от якщо сьогодні порівнювати це з грою Тимошенко, так в тому, що стосується бюджетного процесу, вона тут явно програла, це вже 0:1 не на її користь. А от що стосується ялтинської зустрічі, то я думаю, що за місяць-півтора до президентських виборів це все-таки 1:0 на її користь.
Руслан ПОЛІЩУК:
Тоді 1:1. А чому ви вважаєте, що це її перемога? Невже ті картинки, які ми бачили, свідчать про те, що вона перемагає когось?
Валерій БЕВЗ:
Якщо серйозно говорити про газ, як не тільки економічну, а й політичну категорію, то зрозуміло, що ми ще довго будемо сидіти на цій голці, і нам доведеться серйозно поборотися за те, щоб бути достойними партнерами Росії в цій галузі. По-друге, я вважаю, що ще в 2005 році була допущена серйозна помилка, коли Україна не погодилась на реалізацію меморандуму, підписаного ще Кучмою щодо входження до газотранспортного консорціуму, оскільки там була третя сторона, Німеччина. Я думаю, що на тому етапі, коли Україна входила в консорціум зі своїми трубами, Росія з газом, а Німеччина, як говорили експерти, біля 7 мільярдів гривень на модернізацію нашої ГТС давали, це був не зовсім поганий варіант для України.
Врахуйте ще одну обставину: сьогодні всі країни Скандинавії погодилися на те, щоб Росія будувала північний потік, а це 55 мільярдів кубометрів газу. Я не маю сумнівів, що росіяни його збудують.
Руслан ПОЛІЩУК:
Але ж сьогодні не було підписано якихось важливих газових домовленостей. І чи погоджуєтесь ви з думкою нунсівця Андрія Парубія, який зустріч Тимошенко з Путіним назвав «ганьбою та ляпасом для України»? Як ви оцінюєте взагалі моральний бік цих переговорів?
Валерій БЕВЗ:
Я не хотів би… для мене більш цікаво те… мені б хотілося, як громадянину України, щоб Україна реально підписала конкретні угоди з РФ щодо того ж самого питання літакобудування, космосу, суднобудування. Для мене це цікавіше. Окремі репліки, хіхікання окремих навіть надзвичайно високих посадовців нашої держави і не тільки нашої мене не дуже цікавлять.
Руслан ПОЛІЩУК:
Я не хочу вірити в те, що вас мораль взагалі не цікавить, а це свідчить як раз про певну моральну сторону керівництва нашої держави. Тому я хотів запитати вас про ставлення до проблеми з цього боку.
Валерій БЕВЗ:
Я не хотів би виправдовувати двох прем’єр-міністрів, виходячи з тих реплік, які звучали на адресу двох президентів, але хотів би сказати, що кожна дія викликає протидію. Я думаю, що не слід було двом прем’єрам коментувати зустріч президентів в такому ракурсі, як вони це охаракте6ризувадли. З іншої сторони не слід було нашому президенту організовувати зустріч в день проведення ялтинського саміту.
Руслан ПОЛІЩУК:
Ви погоджуєтесь, що незалежно від політичних вподобань президент України все ж таки всенародно обраним і є яким не яким, але ж символом держави? Оці ноти зневаги та блюзнірства, поведінка нашого прем’єра додадуть їй балів напередодні президентських виборів?
Валерій БЕВЗ:
Я відповімо конкретно: на жаль, сьогодні тільки лінивий не критикує президента, але вважаю, що в даному випадку він отримує ту критику, яку, на жаль, заслужив. Що стосується балів, чи набере прем’єр, чи не набере, то я думаю, що набере.
Руслан ПОЛІЩУК:
Після Ялти вам вже остаточно стало зрозуміло, на кого ставить Кремль на цих президентських виборах і чи допоможе ця кремлівська підтримка Тимошенко?
Валерій БЕВЗ:
Не думаю. Вибори, які мають проводитися 17 січня, це суто наша українська справа. Ми пам’ятаємо 2004 рік, зустрічі в аеропортах, навіть, вибачте, у відхожих місцях, і це не додало популярності окремим кандидатам в президенти, більш того, вони на цьому втратили. Тому якщо деякі політики, які сьогодні включилися в перегони, будуть опиратися навіть на моральну підтримку із зовнішнього середовища, я не думаю, що вони цим серйозно наберуть.
Руслан ПОЛІЩУК:
Пане Валерію, ви секретар парламентського комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності. Є дуже чудова нагода поговорити про правоохоронну діяльність, зокрема про корупцію, яку ми не можемо не те що викорінити, а здається, вона з кожним роком все більше входить наше життя. Згідно нещодавній доповіді міжнародної організації «Transparency international» Україна посіла 146 місце за рівнем корумпованості серед 180-ти країн світу. На одній позиції разом з нами такі країни як Камерун, Еквадор, Кенія, Зімбабве, Росія. Здається, при Кучмі ми були трошки вище, трошки краще в нас були позиції. Чи ви поясните таку позицію України сьогодні? Це провина уряду, президента, парламенту чи когось ще, чи нас, пересічних людей, бо ми просто сприяємо корупції?
Валерій БЕВЗ:
Не хотілося б банальні речі, але справа в тому, що в радянські часи у сфері права і законності певні пріоритети мала така наука, як кримінологія, яка вивчала причини, умови, в яких кояться ці злочини, і сьогодні експерти-фахівці говорять, що на злочинність, її стан, динаміку, рівень впливає біля 300 факторів, і з них ті, на які впливають правоохоронні органи, складають тільки 5-6%. Виходячи з того, що злочинність є соціальна субстанція, безумовно на цей процес мало б впливати саме суспільство. Тут, безумовно, є проблеми, тому що за 18 років ми втратити навіть ті соціальні важелі, які все-таки впливали. Вони були недосконалі, в них було маса проблем, але навіть ті ж самі трудові колективи в тих самих ЖЕКах, ті ж самі товариські суди, тобто цілий ланцюг громадських організацій, які займалися цим певною мірою, навіть ті ж самі ДНД, з яких кепкують, вони все-таки впливали на рівень злочинності. Ми це розтратили, і сьогодні, коли ми говоримо про те що країна… Мені відомі ці цифри, оскільки я цікавлюсь, і як колишній працівник правоохоронних органів, це дійсно прикро. Як боротися?
Руслан ПОЛІЩУК:
Ні, спочатку скажіть, як ми дійшли до такого стану?
Валерій БЕВЗ:
Ну, я хочу сказати, що до того часу, поки буде людина, в неї завжди будуть проблеми, в тому числі і ті, які ми з вами обговорюємо.
Руслан ПОЛІЩУК:
Зрозуміло, але для таких країнам, як Швейцарія, Швеція, Ісландія, корупція це далеко не першочергове завдання, з яким треба справитися.
Валерій БЕВЗ:
Тому коли ми говоримо про те, що за 18 років влада України не спромоглася відпрацювати стратегічні напрямки зовнішньої і внутрішньої політики, це як раз теж є одним з елементів, тому що кажуть, що ж ми будуємо? Колись Кучма у Верховної Ради запитував, мовляв, скажіть, що побудувати, і я побудую. Не сказали. На жаль, і сьогодні теж. Який має бути вибір України – західний чи східний?
Треба розділяти декілька чинників. Протягом останніх піти років стан злочинності і її структура по великому рахунку не помінялась, як ми 8 років назад реєстрували за 9 місяців порідку півмільйона злочинів, так є і сьогодні. А от що стосується самої структури і питання організованої злочинності і корупції, то ми з кожним роком опускалися все нижче, вже майже до плінтусу. Питання моралі, питання відповідальності, в тому числі і політиків це серйозна проблема.
Руслан ПОЛІЩУК:
А може це тому, що в нашій країні корупція не вважається таким занадто серйозним злочином, порівняно з іншими, які вже визнані важкими?
Валерій БЕВЗ:
Існуюча законодавча база говорить про те, що сьогодні ці злочини віднесені до категорії тяжких злочинів. Ті, кого затримують і вони проходять через суд, вони отримують серйозні терміни покарання, але, на жаль, масово це не спрацьовує, і не тільки тому, що погано працюють самі правоохоронні органи, не працює весь ланцюг, починаючи від оперативного робітника міліції до судової гілки влади. Ми щодня говоримо про те, що треба реформувати і судову гілку влади, і прокуратуру, і правоохоронні органи і таке інше.
Руслан ПОЛІЩУК:
А скажіть, важко довести в суді, що це був саме факт хабарництва, корупції?
Валерій БЕВЗ:
Все залежить від професіоналізму тих, хто здійснює ці функції.
Руслан ПОЛІЩУК:
От ви, як колишній міліціонер, що можете сказати з цього приводу? Слідчі в нас здатні довести до суду, до вироку хоч один факт хабарництва?
Валерій БЕВЗ:
Безумовно здатні, але спрацьовує надто багато чинників. Розумієте, на цьому шляху розслідування кримінальної справи, дове6дення до суду, знаходиться маса чиновників, які можуть вплинути на цей процес, і на жаль, це сама серйозна проблема.
Руслан ПОЛІЩУК:
А на цих чиновників вплинути вже не можна?
Валерій БЕВЗ:
На жаль, не можна, тому що вони політики і сидять якщо не в кабміні, то у Верховній Раді. В цьому є серйозна проблема. Яким чином привести до влади моральних політиків? А я кажу, хоч і не зовсім вірю в бога, господи, дав би нам хоча б одного, який породив би ще двох. І це напевно одна з самих серйозних проблем.
Руслан ПОЛІЩУК:
Спробуємо пригадати події, які були не так давно. 21 травня Верховна Рада зробила покарання за хабарництво жорсткішим, зокрема тодішній законопроект передбачав довічне ув’язнення за отримання хабара у великих розмірах для суддів, слідчих, прокурорів, та 15 років для чиновників. Якщо я не помиляюсь, пізніше президент цей закон ветував, а Верховна Рада так і не спромоглась довести цю справу до кінця. Чи можна зробити висновок, що боротьба з корупцією не є пріоритетом ні для депутатів, ні для президента? Чи справа в чомусь іншому?
Валерій БЕВЗ:
Я хочу підкреслити, що існуюча правова база щодо боротьби з тяжкими злочинами, в тому числі і з хабарництвом, сьогодні в нашому чинному кримінальному законодавстві абсолютно достатня…
Руслан ПОЛІЩУК:
Тобто не варто було впроваджувати оці довічні покарання?
Валерій БЕВЗ:
Абсолютно, тому що це не відповідає багатьом нормам не тільки з точки зору юридичної техніки, а й багатьом іншим.
Руслан ПОЛІЩУК:
Але якщо подивитися, ситуація зі штрафами на дорогах, пам’ятаєте, підняли штрафи і стало менше травмованих людей, менше аварій, менше жертв. Невже це не мало б свого ефекту?
Валерій БЕВЗ:
Курчат по осені рахують. Давайте не будемо спішити з висновками, побачимо, що буде пізніше з реалізацією закону про дорожній рух. Тут є дуже багато питань, і для цього треба виділити спеціальну програму. Мені знайомий цей законопроект, ініціатором цього законопроекту був народний депутат Гриценко, але безапеляційність формулювань в тому числі щодо санкцій прямо протирічить теорії держави і права. Тому фахівці, які є в секретаріаті президента, абсолютно об’єктивно внесли пропозиції президенту, який і заветував цей законопроект. Я вважаю, що на сьогодні нормативна база абсолютно достатня для того, щоб ефективно боротися.
СЛУХАЧКА:
Доброго вечора. Лідія, Київ, пенсіонерка. Я так тяжко проробила все життя, всіх вчила, а оці комуністки, наглі, нахабні, віроломні поробили собі астрономічні пенсії. В мене 690 пенсія, вся трудова книжка в нагородах. Я не дождуся, коли оцю компартію вашу сволочку заборонять.
Руслан ПОЛІЩУК:
Ну, давайте будемо коректнішими. Пане Валерію, я так розумію, що ви не погоджуєтесь з висновками слухачки?
Валерій БЕВЗ:
Я ніяк не можу погодитися, тому що те, що сьогодні є серйозний розрив і в оплаті праці, і в пенсіях, це однозначно. Тому уряду, парламенту і профільним комітетам треба сідати і серйозно думати, яким чином ці серйозні розриви змінити, оскільки в нас сьогодні таких… як дана громадянка, близько 6 мільйонів чоловік.
СЛУХАЧ:
Доброго вечора. Ярослав, Івано-Франківськ. Пане Валерію, у вашій компартійній газеті «Вільна Україна», яку редагує Олександр Голуб, в редакційній колонці розміщена жахлива річ: народ Китаю під проводом КПК позбувся демократів типу Ющенка на площі Тяньаньминь. Але ж на Тяньаньминь було убито тисячі студентів, жорстокості могли би позаздрити дикі орди Батия, здригнувся весь цивілізований світ. Невже комуністи, коли прийдуть до влади, переймуть досвід своїх китайських побратимів, щоб розправитися з політичними опонентами?
Валерій БЕВЗ:
Дякую вам за запитання, це жорстке запитання. Я не знайомий з цією статтею, я не читав її, скажу чесно, але що стосується того, що ми маємо когось катувати… Знаєте, Симоненко 52-го року народження, а я 53-го. Що стосується самої комуністичної ідеї, вона була і буде, незалежно від того будемо ми з ним чи ні сьогодні чи післязавтра, хочемо ми цього чи не хочемо. Кожну ідею реалізують люди, а от як вони її реалізують, це вже інша справа. Якщо виходити з вашого запитання, тоді і Нерон і Калігула в Римі теж були комуністами. Що ж стосується того, що відбувається в Китаї, то сьогодні це єдина країна на всій земній кулі, яка демонструє дійсно серйозні успіхи в економіці, в соціальному захисті і таке інше.
СЛУХАЧКА:
Доброго вечора. Наталя, Запоріжжя. Повністю згідна з попередніми слухачами. Комунізм це таке зло, як і фашизм. Вже ведуться розмови на цю тему. Дуже гарно сказав в ефірі радіо «Ера» Михайло Кирсенко, історик. Тому дуже раджу всім українцям скоріше зрозуміти це. Дякую.
Валерій БЕВЗ:
Я так розумію, що це коментар. Ну, якщо 18 років йде постійний процес дискредитації КПУ, то безумовно очікувати інших оцінок від окремих громадян дуже складно. Було б дуже добре, щоб ми жили своїм умом, це завжди краще.
Руслан ПОЛІЩУК:
Не можу не згадати свіжу заяву лідера вашої політичної сили Симоненка. Він запропонував повернути підприємства в державну власність, тобто він переконаний, що націоналізація вирішить багато проблем в економіці. Наскільки держава може бути ефективним власником, це питання дуже дискусійне, але на яких умовах ви пропонуєте повернути підприємства до держави? Щоб компенсувати ці 90% промисловості, яка знаходиться в приватних руках, треба великі гроші, бо просто так забирати, знаєте, це якось нецивілізовано, не компенсуючи.
Валерій БЕВЗ:
Я тут слухав виступ Лукашенка по телебаченню, і от його виступ супроводжувався таким пасажем: брати українці попросили в нас м’яса, ми їм дали, брати українці попросили молока і молочної продукції, ми дали, брати українці попросили в нас цукру, ми їм теж дали. А потім із сарказмом каже: попросять сала – теж дамо. Знаєте, мені, як українцю, це боляче вдарило по серцю. Але чого гріха таїти, як би там не критикували і не сміялися з того самого Лукашенка, але сьогодні державні підприємства в нього працюють. Я в минулому році був на виборах від виконкому країн СНД, вибори були до нижньої палати, і я сам переконався, яким чином і на якому рівні працюють підприємства. Тільки в Гомелі 128 підприємств державних, які працюють в 2-3 зміни, а вони були такі само як і наші підприємства – енергозатрат ні і таке інше. Тому це спірна річ, наскільки держава є ефективним власником.
А що стосується пропозиції нашого лідера, то не треба так буквально сприймати ці речі, але треба визнати, що сьогодні дуже багато ефективних приватних власників, скупивши ресурси державні, просто порізали підприємства, заробили колосальні кошти і залишили після себе пустиню Сахару. В цьому біда. І як раз виходячи з цих позицій, ми говоримо, що готові переглянути позиції, провести повну інвентаризацію, подивитися, як сьогодні окремі так звані ефективні власники виконують свої інвестиційні і приватизаційні зобов’язання. Наскільки там працює соціальна сфера, наскільки модернізовано підприємство і таке інше. Виходячи з цього, ми вважаємо, що це нормальний цивілізований шлях, і до речі, це не ноу-хау української політики. Це робила у свій час Маргарет Тетчер і багато інших керівників в умовах ліберальної економіки.
СЛУХАЧКА:
Добрый вечер. Людмила Николаевна, Крым. Я слушаю ваши передачи, и получается, что радио «Эра» односторонне все это ведет, потому что все звонки, которые идут, почему-то во всем обвиняют коммунистов. Мне кажется, что самые честные и правдивые теперешние коммунисты, которые борются за простой народ.
Руслан ПОЛІЩУК:
Але ж ви своїм дзвінком самі довели неправоту своєї точки зору.
Валерій БЕВЗ:
Спасибо вам большое за поддержку.
СЛУХАЧКА:
Я коммунистам желаю победы.
Руслан ПОЛІЩУК:
Бачте, нема чого казати, що ми приймаємо дзвінки тільки від тих, хто не любить комуністів. Пане Валерію, в програмі вашого лідера я вичитав, що «Україна перетвориться на парламентську республіку, держава стане керованою, неможливим стане протистояння між президентом і урядом». За підсумком чотирьох років життя в умовах парламентсько-президентської республіки, в якій ми живемо, хто на вашу думку був послідовнішим і прогнозованішим – парламент чи президент?
Валерій БЕВЗ:
Надзвичайно складне запитання. Не хочу бути банальним, але знову маю сказати, що будь-який політик перш за все має бути моральним, а наскільки це можливо це вже питання інше. Але без моралі, без відповідальності, без совісті країну зробити новою неможливо.
Руслан ПОЛІЩУК:
Дуже дякую вам за участь в нашій програмі.
20 грудня 2010 р., "РАДІО-ЕРА"
