ПАВЛЕНКО Ю.О.
Шановний пане Голово, шановні народні депутати України! На ваш розгляд Президентом України вноситься проект Закону про Загальнодержавну програму "Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини" на період до 2016 року, необхідність якого обумовлена зобов’язаннями, які взяла на себе Україна стосовно дітей.
Національний план дій є для України особливо важливим та своєчасним документом, яким охорону дитинства в Україні визначено стратегічним загальнонаціональним пріоритетом. Національний план дій – це перший за роки незалежності України комплексний нормативний документ, який регулює основні сфери захисту прав та інтересів дитини. Дуже часто під куполом Верховної Ради України звучить тривожна статистика щодо дитинства. Високий рівень малюкової смертності, майже, 102 тисячі дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування; більше 168 тисяч дітей з особливими потребами; 11 дитячих колоній утримують дітей, що вчинили злочини. Загалом більш як пів мільйона сьогодні дітей потерпає від різного роду кризових явищ.Шановний пане Голово, шановні народні депутати України! На ваш розгляд Президентом України вноситься проект Закону про Загальнодержавну програму "Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини" на період до 2016 року, необхідність якого обумовлена зобов’язаннями, які взяла на себе Україна стосовно дітей.
За результатами соціологічних опитувань самі діти визначити ті права, які найчастіше порушуються, а саме право вільно висловлювати свою думку, мати власні погляди та переконання, право на відпочинок, право на якісну медичну допомогу, право на освіту, право дітей на розвиток талантів.
За останні три роки було проведено Президентом України 4 всеукраїнські наради з турботою та любов’ю до дітей, де були розглянуті найбільш кричущі проблеми дитинства та визначено першочергові заходи щодо їх подолання. Чимало законодавчих норм, що регулюють захист прав дитини, були внесені в порядку законодавчої ініціативи Президентом України, урядом України, народними депутатами України, значна частина з яких вже проголосовані Верховною Радою, частина знаходиться на розгляду. Отже в країні відбуваються системні зміни щодо захисту прав дітей.
Тут я можу відзначити, що протягом останніх трьох років два роки президентом України були оголошені в інтересах дитини, 2006 рік було оголошено роком захисту прав дитини, поточний 2008 рік є роком підтримки національного усиновлення та розвитку сімейних форм виховання.
Разом з тим, розв’язуючи одне завдання більш чітко постають наступні. Усвідомлюючи, що розвиток та благополуччя дітей перебуває в безпосередній залежності від ступеня реалізації їх прав, був розроблений законопроект, який визначає стратегію державної політики на десятиліття і є спільним баченням шляхів створення для дітей України найбільш сприятливих умов для розвитку.
Метою даного законопроекту є створення цілісної системи захисту прав дитини в Україні та виконання Україною міжнародних зобов’язань, визначених Генеральною асамблеєю Організації Об’єднаних Націй в інтересах дітей.
Законопроект визначає пріоритетні напрями діяльності держави, громадськості і громади в інтересах кожної конкретної дитини. Реалізація конкретних заходів, передбачених законопроектом, дозволить, зокрема, дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, реалізувати своє право на сімейне виховання шляхом усиновлення, влаштування під опіку в прийомні сім’ї, дитячі будинки сімейного типу;
дітям-інвалідам реалізувати право на освіту незалежно від стану здоров’я та місця виховання;
дітям, які живуть з ВІЛ, доступу до діагностики, лікування, догляду та підтримки;
забезпечити фахове консультування в пологових будинках батьків, у яких народилися діти з вродженими вадами розвитку, бо успішність розвитку дитини-інваліда безпосередньо залежить від того, наскільки батьки підготовлені до проявів хвороби у дитини;
знизити рівень мертвонароджуваності на 20 відсотків, а це означає, що заходи, передбачені цим законом, допоможуть врятувати життя п’ятій частині дітей з тих, хто сьогодні не має шансів вижити;
знизити на третину рівень смертності дітей віком до п’яти років, в першу чергу, зменшення смертності дітей через недогляд батьків та недбале батьківство;
створити систему захисту дітей від економічної експлуатації та від виконання будь-якої роботи, яка може бути небезпечною для здоров’я дитини;
забезпечити дітям рівний доступ до культурних цінностей, закладів, установ та організацій культури, позашкільних навчальних закладів.
Захист прав дитини – це комплексна політика, злагоджена робота усіх гілок влади. На часі вирішення питання, і це передбачено даним законопроектом – створення ювенальної юстиції, запровадження відновного правосуддя.
Гострими залишаються питання протидії втягування дітей у злочинну діяльність, насильство по відношенню до дитини, поширення соціальних проблем дорослих на дітей.
Ми впевнені, що розробка та впровадження спеціальних процедур судочинства дозволить краще врахувати права та інтереси дітей, які перебувають у конфлікті з законом.
Надзвичайно важливим залишається завдання підтримки сімей, що виховують дітей. І мова йде не тільки про виплату державної допомоги. Робота з сім’єю в кризі передбачає міжсекторальну співпрацю з вирішення тих проблем, що зумовили виникнення кризи в родині.
Ми повинні запровадити нові підходи до захисту прав дитини, а саме створити якісно нову національну систему контролю та моніторингу за дотриманням прав дітей в Україні. Такий моніторинг повинен базуватися не тільки на показниках державної статистики і звітах органів влади, принципово важливим запитувати та враховувати точку зору дітей та їх батьків.
Міністерство України у справах сім’ї, молоді та спорту щорічно опрацьовує державну доповідь про становище дітей в Україні. У 2008 році цей моніторинговий звіт утримує основні показники благополуччя дітей на момент прийняття загальнодержавної програми „Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини”, а отже стане індикатором виконання заходів, передбачених законопроектом. Через декілька тижнів він буде остаточно затверджений і розданий кожному народному депутату для ознайомлення. Прийняття запропонованого законопроекту дозволить системно вирішувати проблеми дитинства, уникати розпорошеності дій в інтересах дітей і нераціонального використання ресурсів, покликаних покращити становище кожної конкретної дитини в Україні.
Шановні народні депутати України, у зв’язку з тим, що цей законопроект дуже довгий час знаходиться на розгляді Верховної Ради України, даний законопроект був підтриманий трьома попередніми урядами: урядом Юлії Тимошенко, урядом Юрія Єханурова, урядом Віктора Януковича, цей законопроект сьогодні вноситься Президентом України так підтримується нині працюючим урядом, я пропонував би даний законопроект прийняти за основу та в цілому.
Дякую за увагу.
10:57:06
БЕВЗ В.А.
Шановний Юрій Олексійович, у мене до вас таке запитання. Зрозуміло, по великому рахунку, Конвенція із прав дитини була прийнята ще у 1991 році Організацією Об’єднаних Націй. І ми з вами безумовно демонструємо бурхливу діяльність, тому що з 1991 року, вже сімнадцять років, нарешті ми прийшли до національного плану, але проблема в іншому. Ви знаєте, скажіть, будь ласка, чи відомо вам про те, що на сьогоднішній день пленарний питання національного плану винесено за ініціативою Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності і чому. Дякую.
ПАВЛЕНКО Ю.О.
Я дякую за запитання.
Я скажу, що зобов’язання України щодо розробки національного плану у відповідності до рішення Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних Націй є починаючи з 2002 року. У 2006 році Національний план дій був розроблений і внесений до Верховної Ради України. На жаль, два роки ми доходили до його розгляду у залі Верховної Ради, хоча і тут була непроста історія.
Що стосується його ініціативи, то, наскільки мені відомо, всі комітети, які розглядали даний законопроект, всі підтримали і схвалили його, і рекомендували його ухвалити у цілому. І я знаю, що наш профільний Комітет молодіжної політики, фізичної культури, спорту і туризму максимально підтримував його як найшвидший розгляд і сьогоднішній розгляд на сесії Верховної Ради. Я користуючись нагодою хочу подякувати всім народним депутатам, всім фракціям, всім комітетам Верховної Ради України, які справді дуже відповідально поставилися до розгляду даного надзвичайно важливого законопроекту.
Я скажу, що зобов’язання України щодо розробки національного плану у відповідності до рішення Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних Націй є починаючи з 2002 року. У 2006 році Національний план дій був розроблений і внесений до Верховної Ради України. На жаль, два роки ми доходили до його розгляду у залі Верховної Ради, хоча і тут була непроста історія.
Що стосується його ініціативи, то, наскільки мені відомо, всі комітети, які розглядали даний законопроект, всі підтримали і схвалили його, і рекомендували його ухвалити у цілому. І я знаю, що наш профільний Комітет молодіжної політики, фізичної культури, спорту і туризму максимально підтримував його як найшвидший розгляд і сьогоднішній розгляд на сесії Верховної Ради. Я користуючись нагодою хочу подякувати всім народним депутатам, всім фракціям, всім комітетам Верховної Ради України, які справді дуже відповідально поставилися до розгляду даного надзвичайно важливого законопроекту.
