Засідання тридцять четверте, сесійний зал Верховної Ради України, 3 червня 2008 року

13:04:34
БОНДАР О.М.

Шановний Арсенію Петровичу, шановні народні депутати, на ваш розгляд виноситься державна програма приватизації, подана Кабінетом Міністрів України, яка розрахована на 2008-2012 роки. Дуже детально перший заступник міністра економіки розповів зміст програми. Я хочу зупинитися на питанні її підготовки і проходження через Верховну Раду і спробувати, якщо встигну, відповісти на деякі тут закиди, які були на адресу цієї програми і доцільності її прийняття.
Я хочу сказати, що уряду неодноразово нагадувалося про те, що ця програма, яка діє зараз, прийнята у 2000 році і вона не актуальна, її треба змінювати, подавати нову державну програму приватизації. Президент видав відповідний указ, який зобов'язав уряд це зробити, і Фонд держмайна України та уряд підготували текст програми, яка на сто відсотків майже враховує позиції указу Президента, які передбачались і давались доручення уряду ті чи інші речі врахувати.
Я знаю, що на самому засіданні уряду були внесені поправки Представником Президента в Кабінеті Міністрів, які теж враховані. Тому я хочу підтвердити те, що ця програма повністю узгоджена з Указом Президента і його побажаннями до програми.
Друге. Ця програма по суті вносить новий механізм приватизації, який зараз запроваджується урядом, який, на жаль, був зупинений в приватизації Одеського припортового заводу, тобто мається на увазі, що основним способом продажу стратегічних об’єктів визначається відкритий конкурс з ознаками аукціону.
Тому говорити про те, що програма приватизації потрібно уряду Тимошенко для того, щоб „деребанити” майно. Я вам, як професіонал можу сказати, що це не реально, тому що через аукціон „дере банити” не можливо.
Там єдиний визначальне переможця хто більше заплатив. Крім того в програмі скасовані норми, які дозволяли до цього визначати переможця наперед, як це робилось фондом Держмайна в минулому році, по відомому всім конкурсом по „Луганськтепловозу” і Комсомольському рудуправлінні. Де прочитавши умови конкурсу можна було сказати, наперед хто переможе в цьому конкурсі.
Таке поняття, як промисловий інвестор і кваліфікаційні умови до покупців скасовано програмою, хоча за наполяганням Секретаріату Президента норма кваліфікаційних умов залишилась в галузевих програмах, але я думаю в другому читанні, я особисто буду подавати поправку, щоб цю норму скасувати і ніяких кваліфікаційних умов не повинно бути. Тому ніяких підстав звинувачувати уряд в тому, що він готує якийсь „деребан” під конкретних покупців немає, це я відповідально, як фахівець вам кажу.
Друге. На Комітеті економічної політики двічі розглядалась Державна програма приватизації. Двічі, завдяки тому, що Партія регіонів не з’являлась на засідання комітету, хоча неодноразово наполягали на розгляді цієї програми у Верховної Ради, кворуму не набиралось і було десять чоловік замість 11.
Обидва рази всі десять чоловік проголосували за те, щоб програму підтримати у першому читанні і винести на розгляд в зал. Згідно Регламенту двічі не розглянувши програму на комітеті, оскільки вона там знаходилася місяць, Секретаріат Верховної Ради, Голова Верховної Ради, мали повне право виносити її в зал, що сьогодні і робиться, розглядаючи цю програму.
Тепер про ті новації, які в програмі є. Я сказав, що основним способом продажу є аукціон відкритий, який вже продемонстрований, на жаль, єдиний раз в Україні при повторному продажу „Криворіжсталі”. Ці Україні світовій громадськості відомо, що це таке і який це дає поштовх для залучення інвестицій на Україну. Я не кажу про те, що великі кошти надходять в бюджет, зараз буде критика, як їх використовувати, так я вам хочу нагадати, що використання коштів від приватизації це питання бюджету, а не державної програми приватизації. В жодній державній програмі приватизації не визначалось, куди будуть витрачатись кошти, по яким напрямкам, для цього існує бюджет.
Так от відкриті продажі на конкурсах з ознаками аукціону це, в першу чергу, наш імідж України для світової економічної громадськості, якщо ми це можемо робити і приватизаційна наркотична ігла, ви знаєте, Михайло Васильович, не можна про це казати, коли маючи в бюджеті 9 мільярдів надходжень від приватизації в цьому році, фонд Семенюк перерахував 200 мільйонів, ви кажете про якусь приватизаційну іглу. Це вже не ігла приватизаційна, а це повне блокування будь-яких соціальних виплат уряду і ви це дуже добре знаєте. Ніякої ігли немає, є повне призупинення приватизації на сьогоднішній день в Україні.
Дякую за увагу. Готовий відповідати на ваше запитання.

ГОЛОВУЮЧИЙ
Валерій Бевз.

13:12:54
БЕВЗ В.А.
Валерій Бевз, фракція комуністів.
Шановний Олександр Миколайович, є одне запитання. В своїх останніх інтерв’ю наш Президент, а ми йому віримо, заявляє про те, що економіка може бути ефективною лише тільки тоді, коли в її структурі є державний сектор, який складає 20-21 відсоток. За висновками експертів ми продали 78 відсотків взагалі всієї власності нашої країни, що маєте продавати далі?


БОНДАР О.М.
Я розумів питання.
  Я Віктору Андрійовичу Ющенку на зустрічі передав дійсну інформацію з Мінстату України про розподіл власності на Україні. Теж саме я зробив вашим представникам партії Мармазову і Ткаченко, вони вам можуть показати цю діаграму. Не 21 відсоток залишилось у державній власності. Цю інформацію подала необ’єктивно Семенюк. Крім цього, 23 відсотки знаходиться у комунальній власності, яка не є приватною, а в приватну входять всі акціонерні товариства, в тому числі, там, де сто відсотків державної власності. Тому об’єктивна інформація на сьогоднішній день 48 відсотків приватизованого майна, куди входить і майно, яке ніколи не було державним. Крім цього, я хочу сказати, що ці 48 відсотків приватного сектору виробляють 85 відсотків чистого доходу на Україні. Оце показник дуже цікавий для того, чи потрібна приватизація і який сектор економіки більш ефективний. Я дякую за запитання.