Від кого охороняє нас наша міліція? Поговоримо про це з нашими гостями, народними депутатами Валерієм Бевзом від фракції КПУ та Анатолієм Семиногою від фракції БЮТ.
Ярина ЛАЗЬКО:
«Наша міліція нас береже» – кому невідомий цей вислів, що став аксіомою ще за часів СРСР. Дійсно тоді людина в погонах асоціювалась з чесним, порядним, відданим справі, який і злочинця затримає, незважаючи на загрозу власному життю, і кішку з високого дерева зніме.
Сьогодні все не так. Заступник начальника УМВС Тернопільської області, начальник обласного ДАІ одної з областей, начальник райвідділу Полтавської області знаходяться в СІЗО, а начальник ще одного райвідділу Львівської області за вимагання хабаря в 35 тисяч доларів також затриманий, і це повідомлення лише за останні кілька днів. А скільки невикритих фактів? А скільки вбивств і жорстоких розправ у СІЗО?
То ж від кого охороняє нас наша міліція? Поговоримо про це з нашими гостями, народними депутатами Валерієм Бевзом від фракції КПУ та Анатолієм Семиногою від фракції БЮТ.
Отже лише кілька фактів з останніх днів життя правоохоронних органів я навела вище, але про те, що з фактами корупції у правоохоронних органах зіштовхувався чи не кожен, це факт. Хто нас охороняє і від чого? Питання риторичне, але вимагає відповіді. Валерію Ананійовичу, я знаю, що ви самі походите з правоохоронних органів, але про це ми поговоримо нижче.
Сьогодні все не так. Заступник начальника УМВС Тернопільської області, начальник обласного ДАІ одної з областей, начальник райвідділу Полтавської області знаходяться в СІЗО, а начальник ще одного райвідділу Львівської області за вимагання хабаря в 35 тисяч доларів також затриманий, і це повідомлення лише за останні кілька днів. А скільки невикритих фактів? А скільки вбивств і жорстоких розправ у СІЗО?
То ж від кого охороняє нас наша міліція? Поговоримо про це з нашими гостями, народними депутатами Валерієм Бевзом від фракції КПУ та Анатолієм Семиногою від фракції БЮТ.
Отже лише кілька фактів з останніх днів життя правоохоронних органів я навела вище, але про те, що з фактами корупції у правоохоронних органах зіштовхувався чи не кожен, це факт. Хто нас охороняє і від чого? Питання риторичне, але вимагає відповіді. Валерію Ананійовичу, я знаю, що ви самі походите з правоохоронних органів, але про це ми поговоримо нижче.
Валерій БЕВЗ:
Безумовно, на жаль, прикрі факти в правоохоронній системі сьогодні вже не новина, і все частіше ми з такими фактами зустрічаємось. Але в мене виникає питання: якщо всі такі, то хто ж розкриває півмільйону злочинів щорічно в нашій країні?
Ярина ЛАЗЬКО:
Дійсно, а хто ж розкриває півмільйону злочинів?
Валерій БЕВЗ:
Це говорить, що не всі такі, як ви кажете. Переважна більшість працівників органів внутрішніх справ порядні і чесні люди, і з честю несуть свій важкий хрест по захисту суспільства і громадян, але, на жаль, є і такі факти. Чому це сталося, чому це відбувається? Це, напевно, питання вже до всього суспільства. Справа в тому, що правоохоронні органи, і не тільки міліція, а й всі інші, починаючи з 90-х років, а це вже майже 20 років, почали створювати через фінансову і матеріально-технічну бідність відповідні структури, фонди…
Ярина ЛАЗЬКО:
Можна все списувати на бідність.
Валерій БЕВЗ:
Да, безумовно, я розумію, проблема комплексна, і мова йде не тільки про те, що не вистачає транспорту, спеціальних засобів, форми і таке інше. Безумовно, є речі психологічні і багато інших факторів, які сьогодні впливають на недоліки, які ми маємо в системі міліції, але давайте виходити з іншого. Якщо ми говоримо про те, що міліція це дзеркало українського суспільства, то тоді давайте частіше дивитися в дзеркало. Ми маємо таку міліцію, яку маємо.
Ярина ЛАЗЬКО:
Анатолію Івановичу, ми заслуговуємо на таку міліцію? Ну, я не знаю, чи я заслуговую. Що я зробила такого, що я повинна мати таку міліцію, таких захисників?
Валерій БЕВЗ:
Я вибачаюсь, але ж воно приходять ні з Марсу, їх 300 чоловік сьогодні, і вони всі прийшли з українського суспільства, вони є членами нашого суспільства.
Анатолій СЕМИНОГА:
Я переконаний, що ми, як громадяни, маємо право на фаховий захист, і я хочу підтримати думку пана Валерія, що не вся міліція така, що є люди, які йдуть туди з прагненням працювати, бути фахівцями своєї справи, тому скоріш за все, це дійсно проблема загальносуспільна. На мій погляд, ця проблема лежить перш за все в політиці. До тих пір, поки ми будемо використовувати міліцію для придушення опозиції, для політичних рішень, поки ми будемо використовувати прокуратуру для таких рішень, поки ми будемо платити працівникам міліції копійки, такі проблеми будуть. Поки міліція буде спостерігати, як та ж сама прокуратура займається бізнесом і будівництвом, і чим завгодно…
Ярина ЛАЗЬКО:
От ви говорите «до того часу», а ви ж представляєте владу, яка п’ять років керувала державою. Чому за п’ять років не було зроблено нічого, щоб отаких жахливих фактів не було?
Анатолій СЕМИНОГА:
Ми представляємо владу, і цій владі вже не п’ять років, а майже двадцять років, ці проблеми створювались не за один день, і не за п’ять років, ця проблема почалась ще за часів славного Кучми, коли дійсно почалась прихватизація, коли політики, прикриваючись гучними гаслами, роздерібанили всю власність в державі, коли міліцію використовували лише для охорони цієї влади. Якщо говорити про п’ять років, про десять років, я переконаний, що для того, щоб вирішити цю проблему, потрібна політична воля. Мабуть не було і в тодішньої влади політичної волі кардинально змінити ситуацію. А змінити її можна, і робота Верховної Ради останніх днів чітко це демонструє. Є бажання, є політична воля, можна змінити курс держави, змінити обличчя міліції, якщо це наше дзеркало, і жити в нормальному суспільстві.
Ярина ЛАЗЬКО:
Я навела на початку програми факти корупції на рівні вищих посадовців в міліцейських погонах, але ще жахливіше звучать факти про жорстке поводження в місцях затримання – в СІЗО, у в’язницях. В цьому контексті останній жахливий факт це загибель молодого хлопця, студента в столичному райвідділу міліції, і сьогодні вже відверто говорять про те, що ця загибель не була випадковою. Давайте послухаємо, що каже про це міністр внутрішніх справ Анатолій Могильов:
«На сегодняшний день все материалы нашей служебной проверки, судебно-медицинских исследований, еще не окончательных, находятся в прокуратуре. По итогам всех этих материалов прокуратура будет принимать решение об ответственности или невиновности работников милиции, которые были сопричастны к этому происшествию. Очень жаль, что вокруг этого трагического случая начали наворачивать такую политическую оболочку, обвиняя всех и вся. Я на своем посту не намерен никого защищать, и все мои последние действия в отношении работников, которые допустили правонарушения, говорят о том, что я занимаю принципиальную позицию по этому вопросу. В настоящий момент все лица, которые были сопричастны к этому инциденту, отстранены, если будет установлена виновность работников милиции, они понесут ответственность. Если будет установлена их невиновность, я их буду защищать».
Отже, бачте, пан Могильов сумнівається в тому, що працівники міліції причетні до загибелі хлопця, ну і правильно, тому що йде розслідування, і поки воно не пройде, нічого не можна сказати, але людина і її конституційні права є найвищою цінністю держави. Могильов говорить про те, що дуже шкода, що цей факт роздули, але що, про це треба мовчати? Слава богу, що про це заговорили відверто.
«На сегодняшний день все материалы нашей служебной проверки, судебно-медицинских исследований, еще не окончательных, находятся в прокуратуре. По итогам всех этих материалов прокуратура будет принимать решение об ответственности или невиновности работников милиции, которые были сопричастны к этому происшествию. Очень жаль, что вокруг этого трагического случая начали наворачивать такую политическую оболочку, обвиняя всех и вся. Я на своем посту не намерен никого защищать, и все мои последние действия в отношении работников, которые допустили правонарушения, говорят о том, что я занимаю принципиальную позицию по этому вопросу. В настоящий момент все лица, которые были сопричастны к этому инциденту, отстранены, если будет установлена виновность работников милиции, они понесут ответственность. Если будет установлена их невиновность, я их буду защищать».
Отже, бачте, пан Могильов сумнівається в тому, що працівники міліції причетні до загибелі хлопця, ну і правильно, тому що йде розслідування, і поки воно не пройде, нічого не можна сказати, але людина і її конституційні права є найвищою цінністю держави. Могильов говорить про те, що дуже шкода, що цей факт роздули, але що, про це треба мовчати? Слава богу, що про це заговорили відверто.
Валерій БЕВЗ:
В юриспруденції існує два принципи: перший це презумпція невинуватості, а другий це невідворотність покарання. В даному випадку це стосується і представників міліції, якщо їх підозрюють в тому, що вони скоїли злочин відносно цього самого студента. Тому абсолютно вірно, що сьогодні є сумніви як з однієї, так і з іншої сторони. До того часу, поки не завершиться службова перевірка, поки генпрокуратура не поставить крапку в цій справі, говорити по те, що там конкретно відбулося, надзвичайно складно. Але є ще одна проблема, про яку ніхто серйозно не говорить – у свій час ми повністю знищили так звані витверезники, знищили ЛТП і таке інше, в яких у свій час утримувалося багато людей в стані важкого алкогольного сп’яніння. Ми знищили ці структури і нічого взамін не дали, і сьогодні той самий дільничний інспектор чи співробітник карного розшуку доставляючи злочинця чи просто людину в важкому стані сп’яніння в райвідділ і все.
Анатолій СЕМИНОГА:
Я не маю відношення до міліції і хотів би подивитися на цю проблему зовсім з іншої сторони – зі сторони громадянина. Нам від СРСР досталась така репресивна машина у вигляді міліції, прокуратури і ому подібне. Громадянин абсолютно беззахисний перед цією системою, вона його перемелює, як оті жорнова перемелюють зерно в млині. Давайте подивимось на цю проблему з такої точки зору: молода людина, здоровий хлопець, 20 років, потрапляє в міліцію і через добу міліція видає труп. Про що ми тут говоримо? Яка була можливість у хлопця захищатися? Яка була можливість відстоювати свої права. Чи винна міліція? Категорично винна! Якби громадськість не підняла це питання, ніхто б про це не знав, потихеньку все так і закрилося би. Ми бачимо сьогодні, що будь-яка людина може йти по вулиці, її заберуть, запроторять в каталажку, і невідомо, якою вона звідти повернеться і чи повернеться взагалі, бо людина не має можливості захищатися, не має можливості відстоювати свої права. Це є дуже серйозна проблема сьогодні.
Валерій БЕВЗ:
А що говорити тим людям, які серйозно потерпають від такої категорії осіб, яких треба якимось чином ізолювати від інших членів суспільства? Від дітей, від жінок? Як бути з цим? Ви говорите про те, що людина дійсно має бути захищена, в тому числі і в стінах міліції, але двічі виїздила швидка допомога, і перший раз, коли працівники міліції викликали, вони ж не забрали в лікувальний заклад цього хлопця, відмовилися брати. Чому це сталося? Ніхто про це не говорить. Да, питань немає, якщо був випадок нанесення тяжких тілесних ушкоджень працівниками міліції, але чому в даному випадку працівники медицини не надали йому медичну допомогу?
Анатолій СЕМИНОГА:
Це теж питання – може не забрали, а може не змогли забрати, бо міліція не дала? Це ж питання.
Ярина ЛАЗЬКО:
Ми торкнулися теми, яку ми достеменно не знаємо і не можемо говорити про неї, поки не закінчиться розслідування. Тому поставимо на цьому крапку. Скажіть, Анатолію Івановичу, вам особисто доводилось давати хабар представникам охоронних органів?
Анатолій СЕМИНОГА:
Ні, на велике щастя, в своєму житті ні разу не мав ніяких відношень з міліцією.
Ярина ЛАЗЬКО:
Та ви що?! Ви за кермом?
Анатолій СЕМИНОГА:
А, якщо стосується ДАІ, то да, були такі речі. Це мабуть єдиний випадок, коли приходилось давати хабар, будучи за кермом.
Валерій БЕВЗ:
А кримінальний кодекс передбачає рівну відповідальність берущего и дающего.
Анатолій СЕМИНОГА:
Каюсь. Але самі розумієте, що в нас так побудована система, що без цього обійтися неможливо.
Ярина ЛАЗЬКО:
Але кримінальний кодекс також передбачає, що людина, яка бере хабар, вимагає хабар, теж повинна бути суворо засуджена. Валерію Ананійовичу, ви генерал міліції, свого часу очолювали чернівецьку, чернігівську і винницьку УМВС, чи доводилось вам зіштовхуватися з фактами, коли вам пропонують хабар?
Валерій БЕВЗ:
Да.
Ярина ЛАЗЬКО:
І що ж вас утримало від такої спокуси?
Валерій БЕВЗ:
Виховання батьків і совість. Як французи говорять, жінки переживають те, що про них говорять, а чоловіки те, що про них думають. Так от я все життя переживав за те, що про мене люди думають. Тому Господь бог беріг мене від таких поступків. Я вважаю, що ім’я важливіше, ніж купа грошей в кишені.
Ярина ЛАЗЬКО:
Ну що ж, честь вам і хвала (якщо воно так і є). А от Володимир Ілліч пише нам на електронну скриньку: «Я знаю такого милиционера – это Анатолий Науменко. Сейчас он генерал, начальник одного из ОУМВД, а начинал в Стаханове. Именно он навел порядок с рэкетом и бандитизмом в регионе. Когда он был замначальника областной Луганской милиции, именно лон помог найти тех, кто обокрал квартиру моей дочки в Алчевске. Честь ему и слава».
Валерій БЕВЗ:
No comments.
Анатолій СЕМИНОГА:
Я б теж хотів підтвердити, ми говоримо сьогодні про негатив в міліції, і він дійсно є, але це не проблема міліції, це проблема можливостей захищати свободи і права наших громадян. Оце мабуть проблема, що ми не можемо захиститися у своїй державі від своїх же правоохоронних органів. Але я переконаний, що в міліції працюють фахові люди, які виконують свої функції. В мене колись вкрали машину, і до честі міліції через два роки цю машину знайшли.
Ярина ЛАЗЬКО:
А ви тоді були народним депутатом?
Анатолій СЕМИНОГА:
Ні, я тоді не був народним депутатом, я був простим громадянином.
Валерій БЕВЗ:
Як бачите, мої слова підтверджуються.
Ярина ЛАЗЬКО:
А ніхто ж з цим і не сперечається. Просто хотілось би, щоб було менше людей, які роблять такі вчинки, за які потім доводиться відповідати чесним міліціонерам. «Свобода виховується несвободою», як сказав колись Євген Євтушенко. А ми переходимо до наступної теми, яка переплітається з тим, про що ми говорили. Я маю на увазі горезвісний законопроект №2450, відомий вже чи не кожному українцеві, який вводить нові правила мирних зібрань, а саме потрібність повідомляти владу про їхнє проведення за чотири дні, треба повідомляти, хто є організатором і хто є відповідальним за проведення, і до речі, влада може дати, а може і не дати дозвіл на проведення. А вищезгаданий нами міністр Могильов взагалі висунув ідею проведення таких акцій за містом. Виникає запитання: кому вони тоді будуть потрібні? Якщо люди приходять на мітинги, то приходять як раз до центральних органів влади, щоб їх почули, побачили і відреагували на їхні прохання і вимоги.
Валерій БЕВЗ:
Могильова, як людину, яка відповідає за охорону громадського порідку і безпеки в усій країні, зрозуміти можна. Для нього, як і для його підлеглих, головне, щоб в суспільстві був спокій, стабільність, довіра і повага один до одного. Далеко ходити за прикладами не треба – Киргиз стан. Тому я його повністю розумію в цьому плані. Наскільки вдало він висловився, наскільки ця пропозиція може бути сприйнята законодавцями, це вже питання інше, але його теж треба зрозуміти.
Анатолій СЕМИНОГА:
Я абсолютно не розумію керівника МВС, вважаю, що функції міліції забезпечувати правопорядок, а не слугувати репресивним механізмам. Мене, як народного депутата, організатора отого мітингу біля Верховної Ради, акції проти харківських угод, до сьогоднішнього дня викликають в міліцію, шлють повістки, вимагають надати списки учасників мітингу, який відбувався біля Верховної Ради. Я вважаю, що це абсолютно неприпустимі речі, це не функція міліції, бо міліція повинна забезпечувати правопорядок. Давайте згадаємо рік тому, кілька років тому, коли при уряді Тимошенко міліція не використовувалась для розгону демонстрацій, мітингів, пікетів. Мітинги були біля кабміну, адміністрації президента, КМДА. Сьогодні треба признати, що в нас є проблема, міліція використовується для намагання заборонити мирні акції. І закон, який був поданий в парламент, це зовсім не той законопроект, який був розроблений урядом Тимошенко, а зовсім інший. Уряд Азарова першим кроком відкликав всі законопроекти, які були подані попереднім урядом, і направив в парламент зовсім інші. І цей законопроект, про який ви говорите, сьогодні намагаються використати для того, щоб комусь жилось спокійно, а комусь неспокійно.
Ярина ЛАЗЬКО:
Цей законопроект не є ноу-хау нинішньої влади, бо вперше його було подано до Верховної Ради 6.05.08, якщо не помиляюсь, і ініціатором його як раз була Тимошенко.
Анатолій СЕМИНОГА:
Дійсно, це була ініціатива уряду Тимошенко, і цей законопроект відпрацьовувався за допомогою громадськості, активну участь в цьому приймала українська Гельсінська група, цей законопроект мав заключення Венеціанської комісії і задовольняв абсолютно всі сторони. Він дійсно давав можливість… Ну, наприклад, за сьогоднішнім законом треба повідомляти про акції за 10 днів…
Ярина ЛАЗЬКО:
Вже тоді Гельсінська спілка відреагувала на це критикою, якщо пам’ятаєте, і вона говорила про те, що цей документ пропонує хибний спосіб правового врегулювання подібних зборів. Свободу слід регулювати, окреслюючи межі, через які не можуть перейти органи влади, залишаючи інше на вільний розсуд осіб. Скажіть, Анатолію Івановичу, уряд Тимошенко був ініціатором цього законопроекту, сьогодні ваша сила скидає з себе будь-які звинувачення в тому, що ви цим законопроектом обмежували права громадян на проведення мирних акцій. Напередодні ваш колега Бірюк сказав, що БЮТ буде голосувати за цей законопроект в другому читанні, а Тимошенко вчора на прес-конференції сказала, що нічого такого не буде, БЮТ не буде за нього голосувати. Я не можу зрозуміти, де тут істина?
Анатолій СЕМИНОГА:
Тут нема чого розуміти, тут все лежить на поверхні. Я особисто вважаю, що закон обов’язково потрібен, але не в такому вигляді, як сьогодні, і потрібен він перш за все для опозиції. Це я говорю як людина, яка в опозиції багато років, яка організовувала сотні масових заходів в Києві, бо я є керівником столичного відділення БЮТ. Я вважаю, що закон потрібен, бо те, що відбувається сьогодні при цій владі, яка фактично не дає можливості провести жодного заходу, жодного мітингу, яка не дає людям потрапити на місце проведення мітингу. Такій міліції, такій владі закон взагалі не потрібен, бо вони діють на свій розсуд і не дають людям можливості збиратися взагалі. Тимошенко не потрібен був законопроект, щоб відгородитися від акцій або мітингів. Вони проводились кожного дня біля кабміну, і проблем абсолютно не було. А законопроект №2450, я переконаний, не відповідає дійсності, не відповідає сьогоднішнім вимогам. За цей законопроект не будемо голосувати ні я, ні наша фракція. Ми вважаємо, що нинішня влада використала ситуацію для того, щоб не дати можливості проводити акцію. Ми чули позицію з цього привода і президента, і міністра внутрішніх справ, і це говорить про те, що цим людям не потрібні акції, збори і думка громадськості.
Валерій БЕВЗ:
Я от вас слухаю і згадую слова Кучми, який говорив, що «точка зрения определяется точкой сидения». Я нікого не хочу зараз звинувачувати чи оправдовувати, але справа в тому, що коли цей законопроект рік тому вносився до парламенту, ініціатором цього дійсно був БЮТ. До речі, за цей законопроект не голосували фракції ПР і КПУ, а вся помаранчева команда за нього в першому читанні проголосувала, і це є факт. Я повністю погоджуюсь з вами в тому, що такий закон потрібен, він має чітко визначати правила гри при проведенні масових заходів, щоб чітко знали і громадяни, і влада, як їм діяти в ситуації, щоб не збурювати суспільство, щоб всі акції проходили в межах закону. Я сьогодні неготовий на всі стор відсотків сказати, що цей закон, який внесено до парламенту, який абсолютно не обговорювався, не вивчався, не вносилися поправки до цього закону…
Ярина ЛАЗЬКО:
До того ж він ретельно приховувався.
Валерій БЕВЗ:
Абсолютно вірно. Давайте внесемо в зал цей законопроект, вислухаємо профільний комітет, вивчимо поправки до цього закону, і ті, які не вписуються в рамки конституції, просто відкинемо, а ті, які відповідають законним правам громадян, візьмемо…
Анатолій СЕМИНОГА:
Я вважаю, що рішення погоджувальної ради про те, що взагалі цей законопроект розглядати не потрібно, абсолютно правильне. Я переконаний, що так як сьогодні приймаються закони – без обговорення, без альтернативи – не приймаються, а просто продавлюються. Більшість, зокрема ПР, використає цей закон для придушення опозиції, для придушення масових акцій. Тому приймати цей закон при нинішній владі просто не потрібно, бо це нанесе величезний урон, розколе суспільство і викличе серйозні проблеми.
Валерій БЕВЗ:
Мені важко вас зрозуміти: ви говорите, що з однієї сторони закон потрібен, а з іншої сторони…
Ярина ЛАЗЬКО:
При нинішній владі.
Валерій БЕВЗ:
Ну, це вже справа така…
Анатолій СЕМИНОГА:
Ми всі є свідками того, як приймаються закони сьогодні. Хіба вони приймаються відповідно до регламенту? Хіба це політична дискусія? Вони продавлюються, бо 250 голосів завжди є, і ці голоси голосують за все, що подає кабмін або президент.
Валерій БЕВЗ:
Я розумію, що це ображає опозицію, що є стійка більшість, яка голосує, але мені здається, що ваші страхи дещо перебільшені. Да, бюджет прийнято, основні напрямки економічно-соціального розвитку країни прийнято…
Анатолій СЕМИНОГА:
Не прийнято, а продавлено, протягнуто.
Валерій БЕВЗ:
Ну, знаєте, зрозуміло, що є стійка більшість і нікуди ми від цього не дінемось. Сьогодні пропонується податковий кодекс, бюджетний кодекс, і напевно не все влаштовує ту чи іншу сторону, але треба погодитися з тим, що парламент працює, і нікуди від цього не дінетесь, подобається це комусь чи ні. Мені теж не все подобається, але більшість є більшість, в цьому і є демократія.
Анатолій СЕМИНОГА:
Нема стійкої більшості, є куплена більшість за допомогою тушок, це не більшість, а намагання сформувати…
Валерій БЕВЗ:
Тушки ваші, вибачте, з вашої фракції.
Анатолій СЕМИНОГА:
Але платити їм ви, ви кошти виділяєте.
Валерій БЕВЗ:
В мене грошей немає, я нічого їм не плачу.
Анатолій СЕМИНОГА:
Ну не ви, так ПР. Хочу нагадати, коли була демократична більшість, коли був прийнятий закон про опозицію, опозиції були надані права, віддані комітети свободи слова, регламентний, бюджетний, всі контрольні функції були віддані опозиції, і була можливість нормально працювати. Сьогодні це не робота, бо щось не подобається ПР, вони тупо заблокували трибуну, не можна ні пройти ні проїхати, і протягуються законопроекти, які вирішують долю держави.
Ярина ЛАЗЬКО:
Все! Не забувайте, що ви знаходитесь в прямому ефірі, є ведуча, є слухачі., є регламент програми. Невдовзі кожен психічно врівноважений українець, який не має судимостей, може отримати право володіти травматичною зброєю. Минулого тижня парламент переважною більшістю голосів прийняв у першому читанні проект закону про обіг зброї невійськового призначення. Вдумайтесь, проголосувало 318 народних депутатів а це свідчить про те, що закон може бути ухвалений в цілому, і кожен бажаючий віком від 21 року зможе прийти до магазину і купити собі таку зброю. Важко навіть уявити наслідки від цього. А про що думали ті 318 депутатів, які проголосували за?
Анатолій СЕМИНОГА:
Я підтримую цей законопроект і вважаю, що будь-який громадянин має право захищатися…
Ярина ЛАЗЬКО:
Я спеціально подивилась – ви не голосували за цей законопроект.
Анатолій СЕМИНОГА:
Сьогодні криміналітет озброєний, а люди беззахисні перед ним, і ми розглядали питання про міліцію, яка не здатна захистити громадян від того ж криміналдітету. В усьому світі люди мають право захищатися самі…
Ярина ЛАЗЬКО:
Або нападати на інших.
Анатолій СЕМИНОГА:
Ті, які збираються нападати на інших, давно озброєні, в них є цілий арсенал зброї, а прості громадяни цього права сьогодні не мають. До речі, цей законопроект не перший раз вноситься в парламент, він вносився багато разів, але мабуть сьогодні ситуація назріла.
Ярина ЛАЗЬКО:
А що думає міліція з цього приводу?
Валерій БЕВЗ:
Сьогодні на руках в наших громадян більше 1,5 мільйона одиниць зброї. Я вже говорив про те, що в приватних охоронних структурах сьогодні налічується півмільйону чоловік, які здійснюють приватну діяльність, і згідно закону вони матимуть право на зброю. В суспільстві неоднозначно сприймаються такі ініціативи. Я думаю, що доля цього законопроекту буде дуже складна, і не впевнений, що в другому читанні цей законопроект пройде.
Ярина ЛАЗЬКО:
Ви не голосували за нього, а чи будете голосувати в другому читанні?
Валерій БЕВЗ:
Швидше за все ні.
СЛУХАЧ:
Если по факту имеется доказательство, что в четырнадцатый, пятнадцатый раз закрывают дело по убийству, это в отношении Хайла, очень знаменитого по Украине, у которого 40 приемов у генпрокурора, 250 запросов народных депутатов, есть поручение Мирошниченко, Сивковича о взятии под контроль всех моментов, есть решение европейского суда, что убит свидетель по делу, и на сегодняшний день это не расследуется, то как к этому относиться? К этим оборотням в погонах?
Валерій БЕВЗ:
За діяльністю міліції нагляд здійснює генпрокуратура. Якщо є якісь проблеми в ході розслідування цієї кримінальної справи, то тільки генпрокуратура може витребувати цю кримінальну справу, внести відповідні доручення, які обов’язково мають бути виконані слідчими і оперативниками.
Ярина ЛАЗЬКО:
А за генпрокуратурою хто здійснює нагляд, бо там теж є великі проблеми?
Валерій БЕВЗ:
Президент.
Анатолій СЕМИНОГА:
В тому-то і проблема, що генпрокуратура фактично за останні 15 років не змінювалась, вона була під впливом ПР і до сьогодні залишається. Тому ми так красномовно говоримо про корупцію, а корупція починається саме звідси. Надзор за правоохоронними органами здійснює дійсно прокуратура, але прокуратура в нас багато років бездіяльна, бо мені здається, що вони зацікавлені в тому…
Ярина ЛАЗЬКО:
Але ж в Ющенка була можливість поставити в генпрокуратуру іншу кандидатуру?
Анатолій СЕМИНОГА:
Да, в президента Ющенка була можливість генпрокурора…
Ярина ЛАЗЬКО:
Але ж він не скористався цією можливістю.
Анатолій СЕМИНОГА:
Так, він залишив прокурора, який був раніше. Можливо була якась угода або домовленість, мені тяжко говорити.
Валерій БЕВЗ:
Щоб давати якісь оцінки по конкретній кримінальній справі, треба бути в темі, як кажуть. Ми просто не знаємо всіх обставин цієї справи, тому давати якісь оцінки було б некоректно. Якщо є необхідність відповідного депутатського звернення до генпрокурора, ми готові це зробити.
СЛУХАЧ:
Дмитрий, Киев. Скажите, а были ли какие-то исследования, гражданские слушанья, круглые столы на тему отношения населения к проблеме разрешения применения оружия? Это выглядит скорее как лобби…
Ярина ЛАЗЬКО:
Так, це дійсно виглядає, і була така точка зору, що цей закон протягується, щоб пролобіювати чиїсь інтереси.
Валерій БЕВЗ:
Ну, ми вже говорили про те, що пропозиції про прийняття цього закону звучали вже не один рік, в тому числі і в стінах парламенту. А що стосується лобіювання, то давайте не будемо забувати, що держава теж зброєю торгує і, на жаль, це один з факторів, який впливає на ці процеси. Безумовно є частина громадян, яка стоїть на тих позиціях, що кожен громадянин має право на самозахист, на прилади для відстрілу гумовими кулями, але що стосується проведення слухань, то цей законопроект обговорювався в профільному комітеті, був неоднозначно сприйнятий, але до сесійної зали був все-таки внесений.
Ярина ЛАЗЬКО:
Тобто точку зору громадськості ніхто не вивчав.
Валерій БЕВЗ:
Соцдослідження проводились в межах окремих регіонів.
Ярина ЛАЗЬКО:
І що кажуть люди?
Валерій БЕВЗ:
Фіфті-фіфті. 50% населення відстоює позицію, що зброю треба продавати, а 50% говорять, що ні.
Анатолій СЕМИНОГА:
Ще в 2003 році виникало питання про внесення законопроекту щодо права громадян на озброєний самозахист. Тоді проводили соцдослідження, які показали, що суспільство ще не готове. Сьогодні дослідження проводились, і дійсно 50% громадян вважають, що зброя повинна бути. Міліція завжди була проти і буде проти, і я розумію це.
СЛУХАЧКА:
Ви знаєте, індійці в Індії без зброї вигнали англійців, якщо пам’ятаєте з історії. Травматична зброя це захист багатих від бідних, тому що невдоволені бідні звичайно будуть щось робити , а коли у людина в руках є палиця, це з нашим вихованням і з нашою гординею, спокуса вдарити в неї на 100% більше ніж коли в неї палиці нема. Не можна давати людям зброю, а треба виховувати людей так, щоб була міліція і захищатися не хотілося.
Валерій БЕВЗ:
No comments. Це як раз та частина людей, яка говорить про те, що продавати зброю не можна.
Анатолій СЕМИНОГА:
Є різні приклади в історії і нашої держави, і світу, є різні країни, де є зброя, де немає зброї, але мені здається, що приклад Індії не самий кращий для нашої держави. Треба виховувати і людей, і суспільство, але право захищатися це право кожної вільної людини.
Валерій БЕВЗ:
В багатьох країнах світу сьогодні з бюджету виділяються кошти для того, щоб скуповувати зброю в населення.
Ярина ЛАЗЬКО:
Я всім бажаю безпечного дня і дякую шановним гостям за участь в програмі.
16 червня 2010 р., "РАДІО-ЕРА"
